Олекса Юр: open diary

… чому ніхто ще ніхто не зробив відеосюжету про відставку і поневіряння Тімошенко під "лиш ВОНА, лиш ВОНА сидітиме сумна?"… хоча ні, почекайте, раптом ще раз посадять, буде взагалі в яблучко.

© Каша Сальцова, "Крихітка" (екс-"Крихітка Цахес")

Вчорашній київський концерт – очима самовидця.

Йоу! Городенківський ганста-реп!

Read the rest of this entry »

- Доктор, а я буду ходить?
- Да, но только под себя.
- А плавать?
- Если будете много ходить

Зомбоящик дивлюся рідко – в осовному новини. Не знаю, як вам, а мені ріже слух традиційне айсітівішне суднО – там, де має бути сУдно. Чи це так і задумано?

Хоча Прощена Неділя вже була, але найшло тільки зараз. Тепер по суті: я прощаю всіх своїх боржників та ворогів (хоча замість та сміливо можна ставити дефіс ). Віднині мені шкода тратити на вас свій час і нерви, ви не варті навіть їх дещиці.

Я прощаю зрадників, наклепників, крис та іншу парно- і непарнокопитну наволоч, яка реп'яхами чіплялася до мене протягом складного (хоч і надзвичайно цікавого) життя. Всіх тих, хто у доброті вбачав слабість і лоховство, ідеалізмі та коректності – недалекість. А в першу чергу – лже-друзів… Я забуваю про вас. Вас не було. Це був сон, марення, що завгодно.

Звісно, курячі плебейські мізки не можуть зрозуміти, як це. Ви не здатні на щось подібне, бо за копійку ладні перегризти один одному горлянки. Але ж я козак і шляхтич, моє призначення у цьому світі зовсім інше. Варіться далі у своїй жовчі, бійтеся моєї тіні. Але це буде тільки тінь. Пшлі нах!

ЗІ: Карма злая сука

Нарешті.

Із рівненських рок-гуртів навскидку пригадується тільки OT VINTA. Але є непоганий рівненський рок-портал, і прогалини у знаннях можна швидко надолужити. Це чудово, коли культурне життя б'є ключем не тільки у столиці.

Якщо хтось колись вирішить створити подібний заклад – розмістити його можна у такому симпатичному особнячку 17 століття.

Це – будинок генерального суду Лівобережної України (Гетьманщини), єдина вціліла після московського погрому будівля гетьманського Батурина. Проте унікальність пам'ятки не лише в цьому. Ймовірно, вона – перший відомий приклад своєрідної і самобутньої української національної традиції, яку ми зараз називаємо прихватизацією.

Саме так. Генеральний суддя Кочубей (нащадок татарина-вихреста Кучук-бея, батько бідолашної Мотрі Кочубеївни, страчений за донос на Мазепу), в один прекрасний момент (на жаль, деталі "операції" невідомі) взяв – і прихватизував довірену йому за посадою держвласність. Тож стала вона просто будинком Кочубея.

Вам це нічого не нагадує?

P.S.: фото з сайту Чернігівської ОДА.

А ви знаєте, що предки (або, принаймні, "кузени") турецьких султанів, чи не наймогутніших володарів світової історії, у 12 столітті кочували сучасною Черкащиною і платили данину київським князям? Цікаво, це тому для турків у Києві – як медом намащено?

Каста недоторканих продовжує сприймати все, що було-є-буде у цій країні, як належне виключно собі. Приміром, сьогодні (на відзнаку інавгурації) Сабодан подарував Януковичу перстень-печатку Великого князя Київського Всеволода І Ярославича. Яку князь начебто отримав у дар від Візантійського імператора Костянтина у 1043 році.

Якщо насправді мова йде про настільки безцінний історичний артефакт, виникають риторичні запитання:

1. Чому він досі невідомий історичній науці? Чи не є це свідченням його непевного походження (приміром, із середовища чорних археологів, можливо, навіть грабіжників могили Великого князя – адже місце його поховання науці наразі невідоме)?
2. Що думає робити з перснем новообраний Президент? Адже історична реліквія такої ваги – зокрема, в контексті українського державотворення – ніяк не може перебувати у приватній власності (тобто стати Межигір'ям-2).

Цими питаннями однозначно мала би зацікавитися Академія Наук – зокрема, профільні інститути. Реліквія має належати нації – знайти своє місце на стенді музею, на сторінках шкільного підручника та Вікіпедії.

UPD.: досьогодні перстень зберігався у "частном музее национального культурного достояния «Платар»", співзасновником якого "является совладелец «Индустриального союза Донбасса» Сергей Тарута". Цікаво, скільки інших наших національних скарбів перебувають у приватних колекціях олігархів?

UPD2.: "Платар" – це Платонов і Тарута. Карма там тяжка.