2009 Квітень 15

Виявляється, вчора помер Моріс Дрюон. 9-ти днів не доживши до 91 року.

Він був останнім «живим класиком» із класиків у моєму розумінні. Чесно кажучи, «нічтоже сумняшеся» завжди вважав його сучасником Дюма Романи з серії «Прокляті королі», в умовах совкового дефіциту-на-все-навіть-книги виміняні на макулатуру, пригадуються як чи не найулюбленіше чтиво кінця 80-х.

Земля пухом…

Пам’ятаєте рекламні ролики та зовнішню рекламу банку «Надра», де фігурувала маленька дівчинка з бабусею? Своєрідною їх ремінісценцією стала вчорашня подія у Львові, коли доведений до відчаю неможливістю забрати депозити батько залишив у відділенні цього банку свою трирічну донечку (мовляв, годуйте).

Наголошую – мова не про люмпенів, а цілком благополучну сім’ю сільських інтелігентів. Яка внаслідок світової лихварської змови залишилася без засобів до існування і навіть шансів їх здобути. Якій дійсно немає чим годувати свою кохану дитину, що у три рочки і на танці ходить, і англійську мову вчить… «Я не сумувала, коли мене залишили, бо все одно вони мене забрали». Дівчинка вже дома, проте батьки написали відмову і збираються віддати її до дитбудинку…

P.S.: Необхідно заборонити участь дітей у рекламі фінансових установ. А краще заборонити їх рекламу взагалі, прирівнявши до тютюну та алкоголю. Бо Бог не фраєр, і невідомо, якими ще ремінісценціями обернуться рекламні абстракції, створені спільними зусиллями зажерливих лихварів і цинічних піарників.

«Абстракції агресивні» (© Корчинський). Фотки львівської події тут.