Політика 2.0
Перший місяць існування соціальної мережі Politiko остаточно (мені – так точно) довів – українські політики не поспішають до соціального Вебу. Це стосується всіх політсил, які хоч раз проходили заповітний бар’єр до ВР. Пояснювати причини їхнього страху – тема довгої окремої розмови, яка напряму цієї не стосується.
Натомість соціальний Веб стає електоральним полем політичного марґінесу. Сьогоднішнім фаворитам пора задуматися про поступову втрату впливу на 7,3 млн. виборців. Політичний марґінес дихає їм у потилицю, і цього разу все по-дорослому. Адже ж у Вебі переважно ті, хто вже не переварює продукти із зомбоящика.
Марґінес неоднорідний, це радує і водночас насторожує багатьох. Але назагал його найближча перспектива – просто прихід у владу, без тріумфів і білих коней. А от фаворитам варто поспішити, бо Веб росте, а у марґіналів окрім перспектив найближчих є ще й подальші.
Річ у тім, що на Заході політика вже соціалізувалася. Тому і нашим кінець-кінцем доведеться вийті із сумрака. По-дорослому. Без прес-секретарів і відібраних аудиторій. Хіба з піарником поруч.
Глобально закручувати гайки соціальному Вебу ближчим часом наче не збираються. І наші своїми комсомольськими методами на це ніяк не повпливають. Насильство і цензуру у будь яких проявах, як і в часи flower power, риторика 2.0 не вітає. Глобальні чинники обрали у Вебі методи м’якої цензури, виконавцями – соцмережі та пошуковики. Що, проте, не заважає їм все про всіх знати 
Dorohoff каже:
Даёшь электронное правительство! Лучше жить в Матрице, чем смотреть на бульдожьи рожи ублюдков-чиновников по зомбоящику. Голосуйте за Маленькую Партию Снайперов!
Олекса Юр каже:
Електронна влада буде ще гіршою. Принаймні на даному етапі. А від словосполученя “електронні вибори” у мене волосся дибки стає. Це ж як фальсифікувати круто можна