Ти Будеш Сон

Ти Будеш Сон

Ти будеш сон, ти будеш мучити непевним,
що далі в пам'яті не лишиться, напевно.

Ось коридор. У нім усміхнено-лукава.
Повір, майбутнє не вгада ніяка кава!

Перемішалися між літерами коми -
то шепіт губ твоїх доведено до коми.

Я може "все іще". Але уже запізно.
Ти не залізна.
Я не залізний.

^

Йди

1.
Звісно, що тихо – дахів не знімаючи,
крик не здіймаючи, очі не колючи
йдеш попри мене, мовчки минаючи.
Йди, куди хочеш!
Роби мені боляче!

Добре, що тихо – словом не ранячи,
не вимагаючи око за око, і
погляд скрутивши
рогом баранячим,
так, куди хочеш!
Лиши мене в спокої!

2.
Йди, моя дівчинко. Янголу вірю твому.
Бо у подальшому я – тільки тінь, тільки згадка
вкупі з отим, що дитинство, ляльки і рогатки,
юність, вокзал, універ – до занурення в тьму…

^

Літо

Маленькі дівчатка великих провінцій
по вінця наповнені мріями. Плями
біліють уже на наступній сторінці
життєписів – де
золотими полями

пісчинки Флориди, кровинки кориди,
припнуті до неба сніги Гімалаїв,
ньюйоркські таверни – і просто химерно
покручені колії львівських трамваїв.

Страшенно вже нудить – а може, і клинить -
від темних премудрощів вищої школи.
Нарешті допито останні краплини
сумних випускних
на спирту кокаколи.

А далі? На носі – у Києві осі-
нь, на одязі золотом листя-медалі.
Заваленість сесій, рєшаньє вапросов.
Це – далі.

^

Київ

Моє місто ховає мене – і від тебе також.
Це мабуть неетично – але уже далі не мож.

Моє місто – бермудський трикутник і чорний квадрат,
що на впевнений шах неодмінно проказує мат.

Ти полюбиш його, як і я. Але потім. Сама.
Адже навіть і спільна – для кожного власна тюрма.

^

Яппі

Де на комп'ютері кнопка ѣ?
За павутинням – диплом
лінгвіста.
Хвора печінка у двадцять п'ять.
Пиво. Макдональдси. Секс і
місто.

Мєлочі вирішать всі
за нас -
банда чи ті, що politics (поки).
Ми – "ґаспадін" середній клас,
ми голосуєм за лад і спокій.

Ми – у газетах і Мере-
жі.
Ми – статистичний бальзам на рану.
Ми – доморощені, не
чужі,
і не крадемо води із крану

(хоч по одній зі старих легенд,
в вік катаклізмів і раді-
ацій
тихий радянський "інтєлі-
ґєнт"
теж не уникнув
нових мутацій…)

^

Покажи

Охолоджують кров. Нею мозок очистити мають.
А з екранів-газет розмірковують високо-
парно.
Їм би жити і жити, мовляв…
Небеса…
Не страждають…
Політичні утопії вкотре сповняють трупарню.

Покажи мені те, що тебе переконують Нею,
заплети у вузли межи мрій покалічені пальці.
Телевізії тіл попечатані тою ж х**нею,
хто вустами єлей, а у декого морда у смальці.

Можеш вірити, молитвословно товкти ахінею,
громадянин далекого Риму Павлуша (Морозов?).
Ще не час Вавилону в музей історичної прози
(… покажи мені те, що тебе переконують Нею…)

^

Сьома П'ятниця

… і п'ятниця сьома буде
відром крижаної води…
Чекати якогось чуда,
чи може – початку біди?

Шукати любов… Оту,
якої нема і в помині?
Знайти на панелі святу
Марію Магда-
лину.

Магдалино, Христос вже не той.
Його ноги НЕ босі. Чисті.
Він вже мультяшний герой
солодкоголосих баптистів.

Ти пізно з'явилася – йди,
мультфільми знімають без дублів.
По снігу підошви задублі -
сліди…

^

Геополітичне

Концентруй їхню дур у своїй голові,
округляйся жирком від заморських калорій,
зустрічай рушником, калачем, натрій-хлором
покупців на Оту, котрих, хлопче, не дві.

Інтегруйся в бордель, інтегруйся в гарем,
де для євнуха місце як завжди вакантне.
Запиши себе сам – межи мансі і ханти -
до Червоної книги
вчорашніх проблем.

^

П.К.

Не зарікайся -
нині і присно.
Знаєш слова – та не знаєш
болю.
Це нерішучість – чи просто
присмак?
Ліпше "назад" – чи "вперед поволі"?

Можна жувати житейську жвачку,
просто змиритися. Ми – не хочем.
До перемог, як до неба
рачки,
але столипін
уже
гуркоче…

Нас розстріляють – а ти
вцілієш.
Тєма насправді стара та
звична.
Очі безстижо на все за-
криєш,
п'яти лизатимеш їм
довічно.

Зрадивши совість, мораль, натуру,
окупаційно здійнявши руку,
ти на майдані коменда-
тури
в бронзі-граніті постанеш,
сука…

^

Свєта

Свєта
миє підлогу.
Свєта – вона хороша,
бо розчепірить ноги
навіть і не за гроші.

Пальці її, манжети,
ґудзики, охи-ахи.
Вичовгані сюжети
побутосвєтомахій.

Світла немає знову.
Яйця їдять сирими.
Як це? Вже всі? Хрєново…
Папа – он, дєті, в Рімє.

(Викурить сигарету
і доконає пляху
завтрашнього сюжету
побутосвєтомахій…)

^

Дєтка

Жмакай сторіночки кніжки з картінкамі
щось ізучая – скучая.
Я нарісуюсь надвечір, дитинко, на
палочку крєпкого чая.

Межи гормонами
і покемонами
світ, у якому ти – атом.
Поміж зарплатами
і абонплатами -
здавлені, скривджені мати.

Разом ночуючи,
але не чуючи,
сухо спитавши "як справи?",
далі тікаєте,
аж спотикаєте-
ся – попри ліво направо.

Зайчики-котики,
легкі наркотики,
тло, на якому ти – піксе-
ль. Серцем до серця і
там, по інерції,
спазм – аж до самого стіксу.

^

Золушка

Навколо – пустка, а хочеш змісту.
Того, що поруч, звичайно ж, мало.
Закінчиш школу – тікай до
міста.
Твоє село
заасфальту-
вали…

Ти станеш мамою літ у …надцять,
тебе "кохатимуть"
цілим класом.
Батьків посадиш по сто сімнадцять,
і їх на зоні
від***арасять.

Здаси дитину, підріжеш косу,
голодні очі, прикид фрейдистський.
Півроку митимеш в барі посуд
чи прода-
ватимеш компакт-диски.

Почіщє зловиш
собі п'яничку.
Давать нє нада, ґатовь – абстіруй.
Цироз печінки, сльоза на ничку,
і нєту мужа,
і єсть квартіра.

Продаш у центрі, візьмеш папрощє,
а разом з нею
той бар впридачу.
З села приїде
майбутня тьоща,
ти їй поставиш
чітку задачу.

За чверть опівніч втечеш зі свята -
поменше дурі, побільше спєсі.
На твій розтоптаний сорок п'ятий
ще буде принц
у сріблястій бесі.

^

М'ячик

Страху рефлекс у очах
маячить.
Чесність – це іскор лукавих пара.
Граємо в гру – ти жбурляєш м'ячи-
к, я вже ведусь на твої
запари.

Я довіряю тобі, сестричко,
бо дуже добрий, коли не
злюся.
Місяць, для нас відсвітивши нічку,
зблякне сережкою в твому вусі.

Порізно завтра пірнемо в Лету,
щастя шукаючи
саме в тому,
що, найпотрібніше для
поета,
пофіг паталого-
анатому.

^

Де Прес І Я

1.
Де Прес, ветеран Бородінського бою, бельгіє-
ць, військово-полишений, зданий в полон ностальгії,
не перше століття торує сусанінські тропы
в кінці географії, мороці сходу Європи.

Він цідить горілку, як в юності ранній – шампанське,
вживаючи лексику, також далеко не панську.
Його Імператор, якому схиляв він коліна,
для нового віку – наліпка на пляшці коніни.

2.
І я, ветеран того самого віку нового.
В земель одній шостій умію канати за свого.
Де Прес і я мовчки, є стіл-стеля-вікна-і-стіни.
Його імператор. Це я
наливаю коніну…

^

Мобілізація

Ієрогліфи твого сміху –
безнадія моїх припущень.
Я в тобі полишаю втіху.
Ти ж у мене дитя тямуще.

І тому тісноту балконну
не задушиш шнурком білизни.
На обличчя твоє іконне
не навернеться сутінь слізна.

Бо ти зможеш стерпіти кару
не своєї / своєї праці,
пережити старі кошмари
ґонорових еманси-
пацій,

примусових евакуацій
перебути нєразбє-
ріху.
З розформовуваних формацій
я вернуся по тебе, втіхо.

^

Революційне

Уже ніхто. Уже сходили сходи.
Відлили з гіпсу статую Свободи.

Сховайся десь подалі і поглибше,
або тікай кудись щодуху ліпше.

Крізь риторичність по паркану крейди
пульсує хитруватий усміх Фрейда.

^

1791

Зразу ж під твоїм балконом –
екіпажі і карети.
Руки стерплись до бетону –
глянь, які на них браслети.

Подивися, ще не пізно,
перелякана дитино!
Бачиш смерть мою залізну?
Доторкнись до гільйотини.

Де СВОБОДА їхня, РІВНІСТЬ,
і чому це БРАТСТВО – б**дство?
То не словеса чарівні -
Заздрість на чуже багатство

кличуть їх за барикади,
до бастилій на гостину.
Королеву помирати
повели на гільйотину…

^

Колискова

… ці революції – ще немовлята.
Бавлю в колисці їх, люлі-люлі.
Нате води, осоружні байстрята,
а замість хліба – землі.

Лускають шиби. Іде ваша мати.
Кров її перса, а не молоко.
Буде сумні колискові співати
про те, що падимєтса хтось із аков.

Тим, чим вона вас годує сьогодні,
будете марити завше, малі.
Спи – не вставай, моя каро Господня.
Люлі – люлі.

^

Квазі Ю

1.
… і знов крізь безлад
не видно ладу.
Моя країна – якась пропаща.
Вчорашні знову
сьогодні влада,
тож ми з тобою
надалі нащо?

Бо ж ми з тобою потрібні доти,
допоки броніки їм живі ми.
Дадуть гранати, покажуть дзоти,
а мир ділитимуть
між
своїми…

2.
… а знав
відмінно
і як, і де.
Уникнув страху – але
не згуби.
Бо мур – незмінний,
бо не впаде.
Скривавиш лікті. Зламаєш зуби.

Хотілось знати, коли і як,
під сонцем висохли
всі калюжі…
Асфальт обернуто
на наждак,
і не-
байдужість тепер байдужість…

3.
… вони повернуть
тебе в сім'ю,
вони з повітря майструють кризи.
Меткі політики Квазі Ю
і в рай, і в пекло вже мають візи.

Шепнули правду, але – чию?
Виходиш з дому і кажеш ГОДІ!
Але опричники Квазі Ю
знайдуть темницю
твоїй
свободі…

^

Щось

Уважний погляд
лише для віда.
Чого не відав,
того
не звідав.

Навчуся пам'ять
колись
стирати,
бо щось вже втратив,
а щось -
не втратив.

Циклічність світу -
його основа.
Тож навіть світло
щоранку нове.

^

Пацифізм

Протяглися пунктир-сліди
повз поламані
кимсь
ресори.
Заборонено всі плоди
і скінчилися прекур-
сори.

Повиходили заміж ті,
що втрачали у тобі віру.
Забуваєш, чого хоті-
в, бо найбільше бажаєш
миру.

^