Самогон із карбіду
Петро гнав із карбіду. На початку 90-х хіт нині вже забутого Андрія Миколайчука – «Підпільний Кіндрат» – мало не на кожному кроці вихваляв високі душевні якості свого позитивного героя-самогонщика. Наскільки «відповідав іміджу» Петро, нині без різниці. А от пійло було справді душевним. Це сприяло глибокій повазі до його автора у підлітково-дємбєльських колах пересічного галицького села, де він мешкав. Що викликало заздрощі попа і перманентний головний біль у дільничного.
З тих пір спливло багато води. Силами заробітчан (переважно жінок) Галичина в черговий раз оговталася від злиднів. Майже виросло покоління, яке, як кажуть старші люди, «не знає біди». Однак проблеми залишилися віковічні, і головна – це туманність перспектив, невизначеність майбутнього.
Галичина сьогодні – химерний позатериторіальний соціум із географічно рознесеними місцями заробляння та прос*рання грошей. Я не обмовився. Зароблені по Італіях/Іспаніях/Англіях/тощо кошти вдома виключно тратяться. «Втупу». Звідки взяти фінансову культуру етнічній групі, яка у основній масі до 1848 року складалася із кріпаків (читай рабів), а потім – наймитів (при поляках) і колгоспників (за комуни)?
В кращому разі заробленим фінансуються дипломи якого-небудь провінційного (або навіть столичного) вузу для дітей. Нехай (з огляду на кризу перевиробництва) і сумнівна – проте інвестиція. В гіршому ж – поки мами/жінки «ґарують», чоловіки та діти ведуть світське життя, і Петро у них давно вже не у пошані. Колись у селі був один клуб. Тепер кабаків – десяток, асортимент і ціни – київські. Віковічне українське (і не тільки) «щоб як у людей» матеріалізується тачками-шмотками-цяцьками-гулянками.
Так, у часи останнього проспериті світ міг багато собі дозволити. Наприклад, забезпечити роботою галицьких нелегалів. Але зараз… Цікаво, чи кривитиметься золота галицька молодь від Петрового самогону з карбідом, коли жінки повернуться додому?
Dorohoff каже:
Раб не может без хозяина. Спина у них болит когда не раком. Поэтому бегаю по утрам и, как и в четыре года от роду, выбиваю 90 из 100 минимум.
“Когда другие будут плакать, я буду стрелять.” Пиздеть галыцкие львы мастера. А чуть шо – “хлопцы до лису тикають”. А бабы пиздячат за рубежом или носят сало в схроны. Когда эти уёбки захотят очередного Сталина-Гитлера-Путина – возьмусь за оружие. Я хочу, чтобы мой сын рос в свободной стране.
А самогон из карбида, ботинки из картона, кофе из желудей и мясо из сои пусть жрут рабы. Мой дед делал чачу из винограда такую, что половина французов сосут за обе щеки. Кто, блядь, мешает в Украине делать нормальный самогон? Хули там делать? Нет, пока не спиздят и не забодяжат – не будет им покоя. Рабы, уёбки и выродки. Мусор генофонда. Фтопку.
Олекса Юр каже:
Я свідомо згустив фарби
Є в Галичині ще достатньо нормальних мужиків, які не розслабляються в тіні жінок. Сталіна-Гитлера-Путіна саме галичани і не допустять – попередньому сталіну більше них не попив крові ніхто.
Лякає інше – те, що я тут описав, уже тенденція. Покійний дід розповідав, як пили “у старі часи”. Одна стопка, ґазди (жонаті мужики) п'ють з неї по черзі. “Дай Боже, ґаздо!” “Пийте здорові”. По такій технології можна випити відро, і ніхто під столом не буде. А курити у мене в сім'ї почало тільки моє покоління. Одне і друге було не прийнято. А зараз народ ризикує піти вслід індіанцям, які познайомилися з “вогняною водою”.
Східняки – анархісти, галичани звикли до соціуму. Власні успіхи на фоні колективного звіздєца їх більше пригнічують, ніж тішать (варіант загальноукраїнського – “моя хата НЕ з краю”).
А самогону нормального – валом. Дядько жене його по старовинному козацькому рецепту – дубова кора і все таке. Але ж це, здається, досі незаконно?