23 червня (тобто сьогодні) о 17:00 прес-конференцією у київській Карась Галереї (Андріївський узвіз 22-А) стартує «Упорно» – акція протесту українських художників проти нещодавно запровадженої Верховною Радою кримінальної відповідальності «за зберігання творів, зображень або предметів порнографічного характеру».
Читати далі →
Схоже, що це таки сталося. Подія назагал не менш важлива, ніж розміщення кілька років тому там же одного із кореневих DNS-серверів.
Щиро радий за братів-слов'ян. Не послухали Глушкова, не зробили першими Інтернет – тепер хай помалу купують/видурюють/відбирають його у американців 
Якщо у одному популярному сервісі занадто багато цвірінькають – з'являється така ось картінко:
Згадується дитячий віршик Чуковського:
Ох, нелегкая это работа —
Из болота тащить бегемота!
P.S.: хороша стаття, зокрема про психологічні аспекти Тві.
68 років тому тут, де я зараз, рвалися бомби. І ранок приніс призабуте за 20 попередніх років слово війна.
Сучасні російські ура-патріоти чомусь забувають, що почалася вона з бомбардування мого Міста. І на шляху до їхньої Москви стала моя Країна. Яка прийняла на себе основний удар, врятувавши їхні мегаполіси і їхнього Сталіна від принизливої поразки – доки на американські гроші совєти не змогли перейти в контрнаступ, а далі і наступ.
Requiescat in pace всі, хто склав свої голови у тому пеклі. Зокрема, і мій 21-річний рідний дядько Петро Олексійович, що пропав без вісті під Кеніґсберґом.
Під катом – пісня, яку знають усі.
Читати далі →
Тут мене можна згадати незлим тихим або злим нетихим – хто як бажає.
Сьогодні у антиукраїнській кремлівській істерії вчулося тупориле іржання блудної доньки Собчака.
Іздрик виклав свою нову книгу «Таке» для вільного скачування (.pdf, 1,28 Mb).
Щойно чув рінґтон Мобільник із Бумера. Аж ностальгія пройняла – здавалося б, ще зовсім недавно він пілікав звідусіль.
Система в часи проспериті швиденько зробила sweet nineties історією. Грубо і нашвидкоруч. Кримінальну рамантіку заступила ґламурна аудіо і відео попса. Навіть фільми про бандітів і в натурє пацани останнім часом ґламуризувалися. Паралельно справжню еліту та політику замінили на бидлоеліту для шоу Савіка Шустера.
Криза – свідчення того, що Система затіяла щось новеньке…
Петро гнав із карбіду. На початку 90-х хіт нині вже забутого Андрія Миколайчука – «Підпільний Кіндрат» – мало не на кожному кроці вихваляв високі душевні якості свого позитивного героя-самогонщика. Наскільки «відповідав іміджу» Петро, нині без різниці. А от пійло було справді душевним. Це сприяло глибокій повазі до його автора у підлітково-дємбєльських колах пересічного галицького села, де він мешкав. Що викликало заздрощі попа і перманентний головний біль у дільничного.
Читати далі →
© 2009 — 2012 Олекса Юр. Всі права застережено
← Мапа сайту • Про блоґ • RSS →