Танк на вулиці…
Зі всього, коли-небудь написаного, цей текст пригадується найчастіше і подобається найбільше.
Танк на вулиці. Кров на вилиці.
Нове збочення. Нове бачення.
Я тобі
подарую милиці.
Не запізнюйся
на побачення.
Клином клин, і по черзі — чергою.
Вдарив грім. Научи хреститися!
Ех, мені би
твою енергію!
Вік — живи, цілу вічність — вчитися.
Танк на вулиці, слон броньований.
Зоо-
парк розбомбили зранку ще.
За-
ховайся, моя згорьована
за фіраночки, за фіранчища.
Будуть постріли, будуть паузи,
Білі лиця по теле-
баченню.
Я
тобі
подарую
маузер.
Не запізнюйся
на побачення.
Вперше опубліковано тут (брешу 
– тут).
Dan каже:
мені сподобалося, чудово!! чіпає!
Олекса Юр каже:
Дякую
10 років тому, коли текст писався, “Київ” (цього слова нема, але ж…) і “війна” асоціювалися чисто абстрактно і художньо. Тепер про це думається з жахом. Не доведи Господи…
Dan каже:
охо-хо… схоже, до спокою нам ще далеко..
Олекса Юр каже:
Життя триває – точиться війна… © Анатолій Лупиніс
DreammakeR каже:
Дуже сподобалось! Автор молодець!