Котику-братіку…
Його усипили рівно рік тому – FIP, без варіантів… Може, на день-два поспішили, але ж мучився так, що… Ця смерть остаточно вбила в мені залишки того, що у далекі часи дитинства вважалося правильним і нормальним, а зараз у більшості викликає тільки посмішку – переважно з тінню презирства. Я осягнув порожнечу, ставши її частиною.
Він був… незвичайним… Маленький блакитноокий янгол, що єдиний тримав на цьому світі у найтемнішому періоді мого життя. Тихий співучасник моєї самотності, пухнастий лікар моєї депресії. Найрозумніша, найдобріша жива істота у цілому Всесвіті. Ніхто і ніщо не замінить мені тебе, ні на йоту…
P.S.: вони побачили гроші, і жадібність засліпила їхні очі. Вони ж і занесли йому цю гидоту – подумавши, впевнений на всі 100. Останнім Лікарем у цій країні був світлої пам'яті покійний Амосов, залишилися монетоприймачі у білих халатах. Так, я саме це і мав на увазі – те, що тут написав. І не треба грєбьош всєх под одну грєбьонку. Невинних немає, казала бабця Ульріка.
Коли ж ви, уїбани, нарешті нажеретеся?
P.P.S.: Мова про не останню в Києві ветклініку. Назви не буде, живіть собі з миром. Але пам'ятайте – зло, заподіяне мені, ще жодного разу не минуло безкарним.
Спонсор запису: ветеринарная клиника в Москве. Найближча до Києва нормальна ветклініка…