Індульґенція
13 листопада 2009 о 21:39
Сльози розчулення стікають по моїх безгрішних зубах. Шеля, я завжди любив тебе, як брата во Христі. І продовжую – не дивлячись на сектанство. Ніяких соснових чи фруктових – червоне дерево. Сам нарубаю його у палацах скоробагатьків. Для тебя – только лучшее, дорогой друг! 
Дзен-спонсор запису: сладкий сеопультёнок, величний та незбагеннний, як і Шелєнбєрґ…