Знаменитий вольєр із круками у дворі будинку на Рейтарській показав мені минулоріч приятель. Історія там темна, завела цих птахів якась приватна фірма на фарт у sweet nineties. Потім її начебто не стало, добрі люди самі доглядали-годували. Доки нещодавно якісь ідіоти не порізали сітку і не випустили ручних птахів на свободу, не думаючи про те, що у мегаполісі вони можуть швидко загинути.
Фото звідси.
Специфічний виріб повсякденного вжитку, відомий усім українцям (а може, і не тільки), схоже, випускається саме тут.
Віктора Першого можна поздоровити. У перемозі Віктора Другого його заслуг більше, ніж будь-чиїх. Це він витягнув Другого на світ Божий із постмайданівського забуття. Це він створив максимально сприятливі умови для відповідно-місцевого "бізнесу', і їх статки за 2005-2010 зросли у 10ки разів. Чого тільки не зробиш заради того, щоб лиш не Вона…
Ми пабєдім – хароший знак, калакала звєнєлі! – почув учора на дільниці від полуумної пенсіонерки. На превеликий жаль – звісно, не мій, а її та іже – це були дзвони Межигір'я…
Див. також: грязна правда – адже ж вона не буває чистою/білою/пухнастою.
Душевний шиномонтаж у Кагарлику на Київщині.
Рекомендую: солнечные батареи – енергія Сонця у вашому домі
Законы Республики Казахстан
агентства недвижимости Москвы
Коли даруєте коханим квіти – вибирайте правильні… 
Під катом – ще кілька шедеврів знайомого коваля.
Читати далі →
Вчора була річниця Літківського бою. Малописьменні можновладці вперто відзначають її за юліанським календарем, непомітно зливши в один день із григоріанською датою бою під Крутами. Їм можна, для них воно просто обязаловка і нічєго лічного…
© 2009 — 2012 Олекса Юр. Всі права застережено
← Мапа сайту • Про блоґ • RSS →
