Олекса Юр: open diary

Швидше. В нори, в кущі, в мишоловки. Сховати-
сь. Адже ті, в камуфляжах, не будуть чекати.
Вони просто потрощать вам голови. Власне
це не дуже болить. Біль спалахує й гасне.

Смертоносна петля обів'ється круг шиї,
закрутився у сіті густої трави.
Зуби, пазурі, страх — виривайся, живи,
або смерті чекай, як нічого не вмієш.

І на вулицях міста, де трупи й відчай,
де сміється Кінець з сатаною на пару,
впадеш в яму з лайном — до чийогось тартару.
Будеш бачити в ній свій омріяний рай.

P.S.: до 1998. На Поетиці.