Олекса Юр: open diary

Мені здається, в українській мові спеціально зроблена легка філологічна диверсія. Руську мову по-українськи називають російською мовою і, таким чином, вона стає мовою закордонної держави – Російської Федерації. Хоча, насправді, йдеться про руську мову – одну із світових мов, яка живе і розвивається в Росії і має право на життя в інших державах. Ніхто у світі не називає руську мову російською, крім України.

Аплодую стоячи. Затулін превзошел сам себя у мистецтві підміни понять. Імперія бере реванш не тільки політично-економічний, але також ідеологічний. Жорсткий та пасіонарний – адже ні цар, ані Сталін не додумалися російську величати руською.

За роки незалежності українська еліта (я маю на увазі справжню, не бидло-) так і не спромоглася більш-менш внятно заявити про свої права на руську спадщину. Навпаки, вона продовжувала від цього дистанціюватися. А різноманітним нонсенсам типу Київської Русі і давньоруської мови було протиставлено Україну-Русь Грушевського. Насправді все просто. Русь і руська мова зникли під ударами татаро-монголів. Назавжди – як би кому не хотілося довести протилежне. Білоруси, росіяни та українці (дотримуюсь алфавітного порядку) мають однакове право на традицію. Замість займатися пошуками один у одного асимільованих татар і фіннів, ліпше раз і назавжди розставити всі крапки над і.

На місці британських учених я би давно перейменував східнослов’янську групу народів у руську і прибрав би вищенаведені нонсенс-приставки до слова Русь. Після неї було багато не менш важливого та окремого. Вона – це історія, така ж далека та ілюзорна, як Імперія Франків. Але ж французи не закликають до відновлення останньої в історичних кордонах (що включають сучасні Німеччину та Італію). І не ставлять знак = між собою та Хлодвігом…