Європа

Мені страшенно не хотілося писати цей пост. Але, думаю, цивилізованим еуропейцям з ww2museums.com (він же oorlogsmusea.nl) було достатньо близько місяця часу (з моменту мого звернення) на те, щоб:

• прибрати звідси і звідси ахінею про Russische Oorlogsbegraafplaats (насправді на фото два літківські памя'тники загиблим на війні односельчанам — жодних поховань і жодного росіянина);
• зазначити моє авторство фото (як цього вимагає ліцензія, під якою вони розміщені у ВікіСховищі);
• елементарно мені відповісти.

А то якось не по-еуропейськи виходить. Далі буде.

Побачив цю рекламу на сайті заробітчан в Італії. Впевнений, що в аналогічних пропозиціях вихідцям із Румунії чи Сенегалу граматичні помилки відсутні.

Про перевернутий прапор взагалі мовчу — «класика»… Із наявності російської фрази роблю висновок, що переклад робився двічі, при її посередництві. Вони не змогли знайти українця, який знає італійську?

В одому із варіантів відомого анекдоту про «диких українців» в ролі останніх виступають білоруси. Це надзвичайно далеко від істини. Радше ми — «дикі білоруси».

Може, цього разу в них все вийде?

Українській владі властива вроджена здатність до неповторної тонкої іронії. Її прояви іноді змушують забути про стереотипну безхребетність і навіть пройнятися повагою. Насправді все виглядає випадковостями. Але ж це у країні, де випадковостей не буває історично!

Мы очень хотим, чтобы наконец-то в Бухаресте поняли, что границы, которые существуют, никогда не будут изменены. Это границы, которые мы считаем объективными и естественными

- заявив учора директор департаменту інформаційної політики МЗС України Олег Волошин.

Вчора у Неаполі один із босів Каморри з голодухи напав на українську пару. Прострелив жінці ногу. Після чого відгріб потужних п**дюлєй і був врятований італійською поліцією. Зазначу, що у Каморри вже були серйозні проблеми з українцями – наприкінці 90х її сильно тіснило українське злочинне угрупування Леополіс (на жаль, вщент розгромлене тією ж всюдисущою поліцією).

Карочє, пацани, бандіти в Італії мусарскіє, бережіть себе

Попри заклики підтримати Всесвітній день без автомобіля, кияни не повелися – на сайті акції зареєструвалися всього лиш 84 особи, "пробки" весь день були недитячі (сам півдня провів у авто ).
Читати далі →

У каментах на Ютубі до злополучного відео італієць переконав мене, що різницю між нами і росіянами вони таки знають, а з освітою у Італії наче тьху-тьху. Ну, дай Боже. І заодно благослови Google Перекладач.

Реклама італійського атласа. Вони дійсно про нас нічого не знають…

Остаточно впевнився, що радянська і пострадянська освіта – таки впєрєді планєти всєй. А вони безнадійно тупі та обмежені. Страшно, що у нас це ненадовго. І скоро ми також станемо ними. Я працював у школі, я знаю…

P.S.: пригадую древній арґентинський фільм про Тараса Бульбу, де чорношкірі козаки танцюють калінку-малінку.

P.P.S.: А ви думали, екранізація Бортка – найабсурдніша?

Перший місяць існування соціальної мережі Politiko остаточно (мені – так точно) довів – українські політики не поспішають до соціального Вебу. Це стосується всіх політсил, які хоч раз проходили заповітний бар’єр до ВР. Пояснювати причини їхнього страху – тема довгої окремої розмови, яка напряму цієї не стосується.

Натомість соціальний Веб стає електоральним полем політичного марґінесу. Сьогоднішнім фаворитам пора задуматися про поступову втрату впливу на 7,3 млн. виборців. Політичний марґінес дихає їм у потилицю, і цього разу все по-дорослому. Адже ж у Вебі переважно ті, хто вже не переварює продукти із зомбоящика.
Читати далі →

Франкфуртський скандал звершився цілком логічно. Респект і повага, мужності вистачило.

Заява з приводу тут.