Історія

Сьогодні – день пам'яті жертв найстрашнішої трагедії в історії нашої нації. Ставлення до неї є справжнім лакмусовим папірцем у міжнаціональних взаємостосунках – незалежно від кількості та періодичності попередніх фарисействувань про братні народи та іншу лабуду.

Нагадую, о 16:00 за Київським часом – хвилина мовчання, потім запалюємо свічку…

… я збудував свою першу (і наразі останню) в житті барикаду. 3 сміттєвози (в разі чого їх мали завести і підігнати), 10 31х волг із таксі, щойно завербовані 200 галичан. Таксисти блокували вулицю з чистою душею – вже було прийнято вірити страховим. Барикада викликала недовольство одного нині чинного міністра – з точки зору саме-ново-постаючої ієрархії польових командирів ми були махновцями – хоча навіть і нашоукраїнськими штабістами.

Внутрішні війська не прийшли, ми колоною промарширували по Інститутській і всю ніч мерзли, очепивши Дім З Химерами знизу…

Маленька підказка – ми користуємося цим досі. Під катом – низ.
Читати далі →

Іноді в часі читання кримінальної хроніки пригадуються халдеї з пєлєвінської Generation P. Одинадцять років тому покійний Борис Сосланович отримав свій останній термін внаслідок конфлікту з однією родиною. Вчора було поставлено своєрідну крапку у протистоянні урартійського і сарматського кланів.

Знаково, що загинули слов'яни-найманці.

P.S.: Звісно, це тільки здогади і все таке, ну і хлопців із Титану дико шкода…

А ми з Яценюком, виявляється, земляки, однією ногою з Покуття. То, може, шановному кандидату в президенти буде цікаво дізнатися, що на батьківщині його роду "сам розбирається" унікальний замок, а не менш унікальний середньовічний домініканський костел спалили хуліганствуючі "малолєтки"?

Арсенію Петровичу, це ж не той феодалізм, із яким треба боротися, цей треба рятувати.

Викладач української літератури Яків Дем'янович Качура на випускному фото Літківської школи (1937-1938 навчальний рік).

Читати далі →

Здавна на іконах Покрови Богородиці під Покровом зображували історичних (і не дуже) діячів. Ось кого можна побачити на престольній іконі у моїй церкві:

Читати далі →

Великий князь у саркофазі спочивав на самоті (якщо не рахувати кажана). Правда, недовго – з 1964-го. А до того 25 років (чверть століття!, з 1939-го) скелети були у Ленінградському інституті антропології. Пережили блокаду. В надрах інституту жіночий і хлоп'ячий скелети таємниче щезли.

Чортівня якась. Обряд? Символічна решта знахідок типу медичної довідки дівчинки і комуністичних газет також чекають своїх конспірологів. Ну що, які будуть теорії змови? Адже наявність у Софії зниклих кістяків робила сумнівними святую Анну и её сына Владимира.

Літківські піонери 1930-х. Із архіву п. Олександра Музиченка.

По мірі підготовки фотоматеріалу для майбутнього сайту про Літки викладатиму його у блоґ. На почин – останній водяний млин на Десні (фото І. Шевченка, 1952 року, може, мого прадіда) і літківська церква у 1936-му, до руйнування.
Читати далі →