На жаль

На мій превеликий жаль, дехто остаточно попутався. Тому немає ніякого цинізму у тому, що буде не шкода…
Читати далі →

На мій превеликий жаль, дехто остаточно попутався. Тому немає ніякого цинізму у тому, що буде не шкода…
Читати далі →
Знято вчора у Ржищеві. Чергове підтвердження безсмертного іноді краще жувати, ніж говорити
ЗІ: Клименко, мальчік, нє бойся, в суд не подаватиму

Чорний брат – будь безжальним, чорний кулак – убий білого, чорний х.. – зґвалтуй білу дівчину…
Це ж яким треба бути бидлом, щоб фанатіти від подібного… І привести свою самку (язик не повертається сказати дівчину/жінку) на концерт цієї расистської наволочі, попередньо заплативши за право слухати заклики до власного вбивства.
А ще мені цікаво, чи відповість народний депутат України Леся Оробець на запитання.
P.S.: так і не відповіла…
Завжди нервували і нервують ці виродки. Істоти, які будь що – матеріальне, нематеріальне, фізичне, метафізичне – намагаються перераховувати у ЛВ, попутно максимально завищуючи (якщо їхнє) або занижуючи (якщо чуже) вартість. Які дістали повторювати time is money, проте нехтувати чужим часом вважають за положняк. Які вдають, що не знають ціни чужій роботі, але водночас абсолютно серйозно просторікують про власний недоотриманий прибуток та інший лихварський брєд.
Найгірше та найкумедніше те, що ні я від них, ні вони від мене…
Свого часу добрий дідусь Осип Зінкевич і канадійська (переважно бандерівська) українська діяшпора вирішила допомогти бідним і талановитим українським діткам. Організувала для них конкурс "Смолоскипа", семінари у Ірпені, стипендії і багато іншого – доброго та світлого. Дітки відігрілися-від'їлися-виросли. І от вже маємо "120 сторінок Содому". А ще говнопісатєлі щиро обурюються, що ідейні онуки дідуся Зінкевича їх не люблять. І називають останніх нацистами.
Мені щиро Вас шкода, пане Осипе. Знаю – Ви хотіли як краще.
У 33-му, під час Голодомору, у нашій працьовитій і заможній (до приходу комуни) сім'ї вмерла половина дітей.
@Petr_Symonenko, розфолов мене сам. По-доброму.
P.S.: Забанив нафіґ.
Сьогодні у антиукраїнській кремлівській істерії вчулося тупориле іржання блудної доньки Собчака.
Публікуючи це, не сумнівався у відповіді
І вийшла вона саме такою, як я і думав. З модемами та іншою маячнею – коротше, нічого нового, навіть у твоєму паскудному ЖЖ ми це вже обговорювали.
Я не буду знову коментувати твої традиційні наклепи в мій бік. Ти вже дописався, що я лужніковський бандіт і дерибанщик землі
Шкода вітчизняну журналістику. Бо якщо ти – це норма, то вона безнадійно хвора. Хоча ні – здорові люди є. Хтось (не я!) зробив це оголошення. Хтось (повторююсь – не я!) його сфоткав і закинув до В Контакте.
Більше всього мене потішила відмазка, чому ти не можеш подати на мене в суд
Коротше, Шеля, іди нах*й! Всі нормальні люди знають, що ти юродиве чмо. Я будь-кому і будь-коли можу внятно пояснити, хто ти, що ти і чому бризкаєш слиною при згадці про мене.

УВАГА! Андрій Довгань з Одеси, схожий, зараз онлайн “В Контакті”. Тупо знайдений через пошук. Скріншот під катом.
Читати далі →
Вчора міністр Павленко прийшов у підзвітний йому київський готель «Спорт» із перевіркою. Комерційний директор останнього, Юрій Супрунюк, чомусь приймав начальство на сходах, поближче до камер спостереження
Юрій Олексійович погортав папери, спересердя жбурнув їх у стіну (це добре видно на відео – див. нижче) і пішов.
А що Супрунюк? Від удару папкою з паперами по стіні поруч у нього «закрита черепно-мозкова травма і струс головного мозку» (клініка «Борис» вкотре рулить
).
Читати далі →
© 2009 — 2012 Олекса Юр. Всі права застережено
← Мапа сайту Про блоґ RSS →