Нація

В одому із варіантів відомого анекдоту про «диких українців» в ролі останніх виступають білоруси. Це надзвичайно далеко від істини. Радше ми — «дикі білоруси».

Може, цього разу в них все вийде?

Треба бути досвідченим юристом, успішним керівником бла-бла-бла, щоб зареєструвати торгову марку ШЕВЧЕНКО і повісити за однойменною УА-адресою свій убогий гівносайт.

Дайте йому звєзди, хто небудь. З кріпака не буде козака.

То тільки Булгакову можна показувати бридких пикатих хохлів, а нам — ні, ми мусимо бути толерантними, щоб, не дай Боже, когось не образити.

Жорстке інтерв'ю Шкляра. Біле називається білим, чорне — чорним. Читати всім.

На мій превеликий жаль, дехто остаточно попутався. Тому немає ніякого цинізму у тому, що буде не шкода…
Читати далі →

Мені здається, в українській мові спеціально зроблена легка філологічна диверсія. Руську мову по-українськи називають російською мовою і, таким чином, вона стає мовою закордонної держави – Російської Федерації. Хоча, насправді, йдеться про руську мову – одну із світових мов, яка живе і розвивається в Росії і має право на життя в інших державах. Ніхто у світі не називає руську мову російською, крім України.

Аплодую стоячи. Затулін превзошел сам себя у мистецтві підміни понять. Імперія бере реванш не тільки політично-економічний, але також ідеологічний. Жорсткий та пасіонарний – адже ні цар, ані Сталін не додумалися російську величати руською.
Читати далі →

Знайшов і додав до Вікі фотку, зроблену в Городенці на межі 19 і 20 сторіч.

Саме так ходили ще мої дідусі-бабусі. Жінки вдягнуті у дрібно-дрібно вишиті довжелезні рукав'єнки, запаски, підперезані крайками. Обов'язкові коралі (іноді здається, що більше для захисту шиї, ніж естетики). Заміжня – в хустці, дівчина – простоволоса.
Читати далі →

Каста недоторканих продовжує сприймати все, що було-є-буде у цій країні, як належне виключно собі. Приміром, сьогодні (на відзнаку інавгурації) Сабодан подарував Януковичу перстень-печатку Великого князя Київського Всеволода І Ярославича. Яку князь начебто отримав у дар від Візантійського імператора Костянтина у 1043 році.

Якщо насправді мова йде про настільки безцінний історичний артефакт, виникають риторичні запитання:

1. Чому він досі невідомий історичній науці? Чи не є це свідченням його непевного походження (приміром, із середовища чорних археологів, можливо, навіть грабіжників могили Великого князя – адже місце його поховання науці наразі невідоме)?
2. Що думає робити з перснем новообраний Президент? Адже історична реліквія такої ваги – зокрема, в контексті українського державотворення – ніяк не може перебувати у приватній власності (тобто стати Межигір'ям-2).

Цими питаннями однозначно мала би зацікавитися Академія Наук – зокрема, профільні інститути. Реліквія має належати нації – знайти своє місце на стенді музею, на сторінках шкільного підручника та Вікіпедії.

UPD.: досьогодні перстень зберігався у "частном музее национального культурного достояния «Платар»", співзасновником якого "является совладелец «Индустриального союза Донбасса» Сергей Тарута". Цікаво, скільки інших наших національних скарбів перебувають у приватних колекціях олігархів?

UPD2.: "Платар" – це Платонов і Тарута. Карма там тяжка.

Спіть спокійно, наші невинно убієнні предки! А ми житимемо заради того, щоб ваша смерть не залишилася невідомщеною!

Сьогодні – день пам'яті жертв найстрашнішої трагедії в історії нашої нації. Ставлення до неї є справжнім лакмусовим папірцем у міжнаціональних взаємостосунках – незалежно від кількості та періодичності попередніх фарисействувань про братні народи та іншу лабуду.

Нагадую, о 16:00 за Київським часом – хвилина мовчання, потім запалюємо свічку…

За неповні 20 років Другий Єрусалим перетворено на Содом. У верхах – кокаїністи, підараси, педофіли, зоофіли, некрофіли. Нищаться історичні пам'ятки та ландшафт. Іновірці глумляться над святинями наших пращурів.

Те, що у столиці ягідки, на периферії – ще квіточки. То може, Чубинський накаркав, і Вона-Це-Україна таки вмерла?