Особисте

… ввечері виходили від товариша, він трішки відстав, поки ми викликали ліфт — якесь бидло, що не так давно спустилося з гір, мало нахабність не розминутися з ним в коридорі. Товариш художник і дабрєйшей души чєлавєк, але його брат-боксер не любить "спускати" подібні інциденти. Відповідне "земляцтво" уже поставлене перед фактом, та і бички (баранчики?) трішки перелякалися і заховалися за бронедвері, коли ми повернулися.

Товариш не хоче таких сусідів. І це його право. Зрештою, "святий Київ наш великий" (© Шевченко) таки не Москва.

Незабаром знову спекотне літо. Чи не час почати строительство бассейна?

Це монументальне мозаїчне панно прикрашає басейн колишнього спорткомплексу "Наука", де у часи "розвинутого соціалізму" проводили своє дозвілля науковці — мешканці київського Академмістечка. Саме тут у дитинстві вчився плавати та грати в теніс і я.
Читати далі →

Знайшов і додав до Вікі фотку, зроблену в Городенці на межі 19 і 20 сторіч.

Саме так ходили ще мої дідусі-бабусі. Жінки вдягнуті у дрібно-дрібно вишиті довжелезні рукав'єнки, запаски, підперезані крайками. Обов'язкові коралі (іноді здається, що більше для захисту шиї, ніж естетики). Заміжня – в хустці, дівчина – простоволоса.
Читати далі →

Швидше. В нори, в кущі, в мишоловки. Сховати-
сь. Адже ті, в камуфляжах, не будуть чекати.
Вони просто потрощать вам голови. Власне
це не дуже болить. Біль спалахує й гасне.

Смертоносна петля обів'ється круг шиї,
закрутився у сіті густої трави.
Зуби, пазурі, страх — виривайся, живи,
або смерті чекай, як нічого не вмієш.

І на вулицях міста, де трупи й відчай,
де сміється Кінець з сатаною на пару,
впадеш в яму з лайном — до чийогось тартару.
Будеш бачити в ній свій омріяний рай.

P.S.: до 1998. На Поетиці.

Хоча Прощена Неділя вже була, але найшло тільки зараз. Тепер по суті: я прощаю всіх своїх боржників та ворогів (хоча замість та сміливо можна ставити дефіс ). Віднині мені шкода тратити на вас свій час і нерви, ви не варті навіть їх дещиці.

Я прощаю зрадників, наклепників, крис та іншу парно- і непарнокопитну наволоч, яка реп'яхами чіплялася до мене протягом складного (хоч і надзвичайно цікавого) життя. Всіх тих, хто у доброті вбачав слабість і лоховство, ідеалізмі та коректності – недалекість. А в першу чергу – лже-друзів… Я забуваю про вас. Вас не було. Це був сон, марення, що завгодно.

Звісно, курячі плебейські мізки не можуть зрозуміти, як це. Ви не здатні на щось подібне, бо за копійку ладні перегризти один одному горлянки. Але ж я козак і шляхтич, моє призначення у цьому світі зовсім інше. Варіться далі у своїй жовчі, бійтеся моєї тіні. Але це буде тільки тінь. Пшлі нах!

ЗІ: Карма злая сука

Нарешті.

Знайшов свою стару візитку, саму першу, року так 97-98го. Домашній, службовий, пейджер – на той час дивина і рідкість, у мене був піжонський чотирирядковий Моторола Адвайзер. Пройшло якихось 12-13 років, і все змінилося. Мобільні, web 2.0. Зараз навіть тяжко зрозуміти, як люди могли звечора зідзвонитися – і призначити зустріч на завтра чи післязавтра. Або дати малознайомій людині домашній телефон (який сам по собі давно вже анахронізм). Ритм життя став зовсім іншим…

Нещодавно моє рідне покутське Вікно знову відзначилося знищенням історичної пам'ятки. Цього разу – старої читальні Просвіти, що пережила польську пацифікацію 1930-го, але не встояла перед нащадками пацифікованих у незалежній Україні.

Кажуть, сільський голова ображається за мої публікації у Мережі. Не варто, Іване Івановичу. Ображатися тепер Вам треба виключно на себе…

Майже 2 доби сайт не працював по причині, яку інакше ніж смішною не назвеш. Щось трапилося із базою даних реєстратора. І у всіх записах про домени DNS-сервери було змінено на дефолтні, реєстраторські. Зворотній процес (після того, як я помітив і поправив) зайняв майже добу. Так що, панове, у цих наших інтернетах є безліч самих різних технологій, коли треба, щоб щось перестало працювати. І базовий функціонал MySQL часом ефективніший за "маски-шоу"…

В житті є і добрі, світлі кути
(мене часто в них ставлять — обличчям до стінки).
В житті є і… світл[о — може, ти?]
Ні. Не. Добро. І. Не. Зло. Ти. А. Жінка.
Речення формую зі слів. Допоки
не почну будувати слова із р. Е. Ч. Е. Н. Ь.
Рече… [: "Я чую зірки, при]… ки-
нь!" Як твоє навчання, до речі?
Читати далі →