Особисте

… я збудував свою першу (і наразі останню) в житті барикаду. 3 сміттєвози (в разі чого їх мали завести і підігнати), 10 31х волг із таксі, щойно завербовані 200 галичан. Таксисти блокували вулицю з чистою душею – вже було прийнято вірити страховим. Барикада викликала недовольство одного нині чинного міністра – з точки зору саме-ново-постаючої ієрархії польових командирів ми були махновцями – хоча навіть і нашоукраїнськими штабістами.

Внутрішні війська не прийшли, ми колоною промарширували по Інститутській і всю ніч мерзли, очепивши Дім З Химерами знизу…

Завжди нервували і нервують ці виродки. Істоти, які будь що – матеріальне, нематеріальне, фізичне, метафізичне – намагаються перераховувати у ЛВ, попутно максимально завищуючи (якщо їхнє) або занижуючи (якщо чуже) вартість. Які дістали повторювати time is money, проте нехтувати чужим часом вважають за положняк. Які вдають, що не знають ціни чужій роботі, але водночас абсолютно серйозно просторікують про власний недоотриманий прибуток та інший лихварський брєд.

Найгірше та найкумедніше те, що ні я від них, ні вони від мене…

Голосуйте за чудову річ у виконанні мого чудового друга!

Сегодня случайно узнал, что моя песня идет в конкурсе на сборник украинского рока "Евшанзилля". Прикол в том, что я уже и не помню, когда подавал туда – и мне даже не сообщали, что взяли на конкурс. Поэтому понятно, что у меня там тупо смерть по голосам.

Вы меня знаете, вы меня слышали… "Ностальгию" кто слышал на концертах, кто на моей страничке в МайСпейсе. Если считаете, что я достоин – поставьте галочку на сайте этого сборника.

Сльози розчулення стікають по моїх безгрішних зубах. Шеля, я завжди любив тебе, як брата во Христі. І продовжую – не дивлячись на сектанство. Ніяких соснових чи фруктових – червоне дерево. Сам нарубаю його у палацах скоробагатьків. Для тебя – только лучшее, дорогой друг!
Читати далі →

Сабж.

Ви знаєте, що це? Навряд чи… Так у sweet nineties наше СУМівське середовище називало київський Майдан. Шота в етам єсть, правда?

Його усипили рівно рік тому – FIP, без варіантів… Може, на день-два поспішили, але ж мучився так, що… Ця смерть остаточно вбила в мені залишки того, що у далекі часи дитинства вважалося правильним і нормальним, а зараз у більшості викликає тільки посмішку – переважно з тінню презирства. Я осягнув порожнечу, ставши її частиною.

Він був… незвичайним… Маленький блакитноокий янгол, що єдиний тримав на цьому світі у найтемнішому періоді мого життя. Тихий співучасник моєї самотності, пухнастий лікар моєї депресії. Найрозумніша, найдобріша жива істота у цілому Всесвіті. Ніхто і ніщо не замінить мені тебе, ні на йоту…

P.S.: вони побачили гроші, і жадібність засліпила їхні очі. Вони ж і занесли йому цю гидоту – подумавши, впевнений на всі 100. Останнім Лікарем у цій країні був світлої пам'яті покійний Амосов, залишилися монетоприймачі у білих халатах. Так, я саме це і мав на увазі – те, що тут написав. І не треба грєбьош всєх под одну грєбьонку. Невинних немає, казала бабця Ульріка.

Коли ж ви, уїбани, нарешті нажеретеся?

P.P.S.: Мова про не останню в Києві ветклініку. Назви не буде, живіть собі з миром. Але пам'ятайте – зло, заподіяне мені, ще жодного разу не минуло безкарним.

Спонсор запису: ветеринарная клиника в Москве. Найближча до Києва нормальна ветклініка…

Останнім часом зрозумів, що я таки "жайворонок", а не "сова". Хоча життєві обставини переважно змушували бути "совою", що страшенно "грузило". Досить! Більше ніколи не буду себе "ламати". Тим більше, коли не варто.

"Ти помітив, що ми знову з Україною в серці?" – запитав давній соратник.

Щось у цьому є…

Тридцятилітній Буратіно
Я все такий же оптиміст
Пропив давно свою Мальвіну,
Що мав – пустив коту під хвіст
Але щовечора я п'яний
Сміюсь в харчевні на весь рот
Веселий, гарний, дерев'яний
Країни дурнів патріот
Я п'ю – і море по коліно
Бо знаю: завдяки вину
Я – проспиртоване поліно -
В житті цьому не потону.