День перемоги

Комусь — Бандера. Комусь — Сталін. А комусь — впевненість у завтрашньому дні на три покоління вперед. І цьогорічне 9 травня — зайве тому підтвердження.

Ви сподівалися на щось інше? Ситий голодного під цим сонцем не розуміє ніде. Але гріх самовпевненості призводить до того, що вже у першому-другому начебто впевненому поколінні природа відпочине. А протилежності іноді спроможні не тільки на боротьбу, але й на єдність.

Я часто думаю: як такий народ – представницький, цікавий – міг піти за Гітлером? З іншого боку, а як такий народ, як наш – українці, росіяни – могли вірити цьому параноїку Сталіну, за яким йшли і з ім’ям якого вмирали?

Ці дві людини очолювали тоталітарні режими і між собою воювали. І я задаюся питанням: а який тоді ще день визнавати, якщо не День Перемоги? Адже наші люди воювали, наші люди вмирали, і цей День Перемоги для них, насправді, був днем ПЕРЕМОГИ.

© Юрій Гнаткевич.

Вчора я публікував фото божевільних, які під час святкування Дня перемоги носилися по Києву з портретами одного з найкривавіших тиранів за всю історію людства. Історія їх нічому не вчить? Чи вони просто не знають правди?

Завдяки Борису Боку на Politiko можна ознайомитися з пактом Молотова-Рібентропа. Раджу зробити це всім, хто ще досі не ставить знак «=» між режимами двох людожерів. А також тим, хто зловживає словом «фашизм» – переважно зовсім не там, де воно доцільне.

Цьогорічний День перемоги став химерною сумішшю соцреалізму і капіталізму. Місто перетворилося на «парк совкового періоду».

Фотозвіт – під катом.
Читати далі →

Вермахт воював за Третій Райх. Де тепер той Райх?
«Рабочє-Крєстьянская Красная Армія» воювала за Совітський Союз. Де тепер той Союз?
Українська Повстанська Армія воювала за Незалежну Україну.
То вип’ємо за переможців!

© Павло Славинський