Гітлер

Я часто думаю: як такий народ – представницький, цікавий – міг піти за Гітлером? З іншого боку, а як такий народ, як наш – українці, росіяни – могли вірити цьому параноїку Сталіну, за яким йшли і з ім’ям якого вмирали?

Ці дві людини очолювали тоталітарні режими і між собою воювали. І я задаюся питанням: а який тоді ще день визнавати, якщо не День Перемоги? Адже наші люди воювали, наші люди вмирали, і цей День Перемоги для них, насправді, був днем ПЕРЕМОГИ.

© Юрій Гнаткевич.

Вчора я публікував фото божевільних, які під час святкування Дня перемоги носилися по Києву з портретами одного з найкривавіших тиранів за всю історію людства. Історія їх нічому не вчить? Чи вони просто не знають правди?

Завдяки Борису Боку на Politiko можна ознайомитися з пактом Молотова-Рібентропа. Раджу зробити це всім, хто ще досі не ставить знак «=» між режимами двох людожерів. А також тим, хто зловживає словом «фашизм» – переважно зовсім не там, де воно доцільне.

Настала Вальпургієва ніч. Коли вся європейська нечисть традиційно збирається на шабаш. А ще напередодні, 30 квітня, у 1945-му покінчив життя самогубством Гітлер.

В Україні нечисть, не ховаючись, справлятиме свої шабаші вдень, на майданах. Тиждень тому прихвостні конотопської відьми були помічені з роздачею макулатури біля станцій київського метро.

1 травня має Богоненависний характер. „Міжнародний день трудящих” чомусь „випадково” співпав з сатанинським святом…

А де ти був цієї ночі?