Чому?

Позичив у фейсбуці Ак-Мурзи.

Сьогодні – день пам'яті жертв найстрашнішої трагедії в історії нашої нації. Ставлення до неї є справжнім лакмусовим папірцем у міжнаціональних взаємостосунках – незалежно від кількості та періодичності попередніх фарисействувань про братні народи та іншу лабуду.
Нагадую, о 16:00 за Київським часом – хвилина мовчання, потім запалюємо свічку…
У 33-му, під час Голодомору, у нашій працьовитій і заможній (до приходу комуни) сім'ї вмерла половина дітей.
@Petr_Symonenko, розфолов мене сам. По-доброму.
P.S.: Забанив нафіґ.
Процес оголошення колонізації Америки актом геноциду набирає обертів. Президент Чавес відкрито звинуватив Колумба у його початку.
Пару років тому в контексті проблеми опростоволосився Папа Бенедикт XVI. Теоретично цим радили скористатися туркам (мовляв, не тільки ми вірмен). Слабка вивченість питання в історичній науці дозволила Чавесу минулоріч стверджувати про 95 млн. жертв (95% населення). Перед такими цифрами бліднуть і Голокост, і Голодомор.
Так от, до речі. Чи не проблему визнання останнього конспірологічна “рука Москви” хоче вирішити таким чином?
P.S.: Насправді, як і решта, їх геноцид мав місце і ганебний. За свідченнями сучасників, звірства конкістадорів (які щиро не вважали індіанців людьми) переходили межі мислимі і немислимі (“… Повернувшись із Карфагену, я зустрів португальця на імя Рохе Мартін. На ґанку його будинку висіли частини порубаних індіанців для годівлі його собак, так ніби вони були дикими звірми …”).
Але чи принесе війна геноцидів спокій нашим мертвим?
© 2009 — 2012 Олекса Юр. Всі права застережено
← Мапа сайту Про блоґ RSS →