Крим

… надо туда согнать сначал всех бомжей и алкоголиков. Раздать по бутылке водки, и сказать, что татары через час будут землю раздавать. И быстренько отдать Крым России. И пиздец всему – бомжам, алкоголикам, татарам и России…

© Dorohoff

Рука Києва (© Мітрай Лисенко).

На Політіко зайшла мова про кримську автономію. Потрібна вона чи ні? Займемося самоцитуванням :

Кримська автономія – потворне дітище періоду розпаду Союзу. Якщо вже і говорити про автономію – то виключно кримсько-татарську. І то – не на всій території, а у західній частині (Бахчисарай-Сімферополь-Євпаторія-Саки), на їх основних етнічних землях. Адже у Криму їх тільки 270 тис. із 2 млн. населення.

У перспективі ця автономія може отримати незалежність.

Приєднання решти Криму до Херсонської області дозволило б оптимізувати адміністративно-територіальний поділ Центральної України – і нарешті створити Криворізьку область.

Національна автономія росіян в Україні наразі неможлива. Будь-які кроки у цьому напрямку залежать від статусу української громади в Росії

Вони не тільки бачать скалку у чужому оці, не помічаючи у своєму колоди. Вони вже примудряються своє оголошувати чужим.

«В Крыму демонтирован памятник советским десантникам» – єхидно повідомляє gazeta.ru. І випадок відвертого шкідництва у загальновідомо п’ятоколонно-русофільському регіоні відразу перетворюється на чергові хохломасонські проіскі. Тиражується в інеті.

Продовжують формувати «образ ворога». Що далі?