лірика

Швидше. В нори, в кущі, в мишоловки. Сховати-
сь. Адже ті, в камуфляжах, не будуть чекати.
Вони просто потрощать вам голови. Власне
це не дуже болить. Біль спалахує й гасне.

Смертоносна петля обів'ється круг шиї,
закрутився у сіті густої трави.
Зуби, пазурі, страх — виривайся, живи,
або смерті чекай, як нічого не вмієш.

І на вулицях міста, де трупи й відчай,
де сміється Кінець з сатаною на пару,
впадеш в яму з лайном — до чийогось тартару.
Будеш бачити в ній свій омріяний рай.

P.S.: до 1998. На Поетиці.

В житті є і добрі, світлі кути
(мене часто в них ставлять — обличчям до стінки).
В житті є і… світл[о — може, ти?]
Ні. Не. Добро. І. Не. Зло. Ти. А. Жінка.
Речення формую зі слів. Допоки
не почну будувати слова із р. Е. Ч. Е. Н. Ь.
Рече… [: "Я чую зірки, при]… ки-
нь!" Як твоє навчання, до речі?
Читати далі →

Зі всього, коли-небудь написаного, цей текст пригадується найчастіше і подобається найбільше.
Читати далі →

Сайту, на якому два роки тому було опубліковано цю збірку, давно вже нема. Тому вирішив запостити її сюди. Можливо, колись оформлю у вигляді чогось окремого – разом із попередніми. А поки нехай буде так.

Отже – лірика епохи пізнього проспериті (з вкрапленнями раннього і навіть sweet nineties). Сумна. Соціальна. Місцями з префіксом а
Читати далі →

25-го було 10 років із часу трагічної загибелі В’ячеслава Максимовича. Автомобільна аварія змінила хід історії цілої країни! Адже все могло бути зовсім інакшим.

Відшукав віршик, написаний невдовзі після того. Ось він:

Тойота Корола. Ще тридцять три метри
асфальту і ґуми. Гарячих, мов СОН -
ЦЕ строфи жалоби вже шкрябають метри
для “пріватізірованих похорон”.

Це стук головою об стіну залізну.
Прийшов без нічого, вертався ні з чим.
Тож буде і далі “щимити” Вітчизну
вітчим…

P.S.: “пріватізірованимі похоронамі” у своїй саркастичній манері – і небезпідставно – захід назвав Сашко Сопронюк.