Олекса Юр: open diary

Сльози розчулення стікають по моїх безгрішних зубах. Шеля, я завжди любив тебе, як брата во Христі. І продовжую – не дивлячись на сектанство. Ніяких соснових чи фруктових – червоне дерево. Сам нарубаю його у палацах скоробагатьків. Для тебя – только лучшее, дорогой друг!
Read the rest of this entry »

Шеля, зачот! Нехай рукоблудить.

Публікуючи це, не сумнівався у відповіді І вийшла вона саме такою, як я і думав. З модемами та іншою маячнею – коротше, нічого нового, навіть у твоєму паскудному ЖЖ ми це вже обговорювали.

Я не буду знову коментувати твої традиційні наклепи в мій бік. Ти вже дописався, що я лужніковський бандіт і дерибанщик землі Шкода вітчизняну журналістику. Бо якщо ти – це норма, то вона безнадійно хвора. Хоча ні – здорові люди є. Хтось (не я!) зробив це оголошення. Хтось (повторююсь – не я!) його сфоткав і закинув до В Контакте.

Більше всього мене потішила відмазка, чому ти не можеш подати на мене в суд Коротше, Шеля, іди нах*й! Всі нормальні люди знають, що ти юродиве чмо. Я будь-кому і будь-коли можу внятно пояснити, хто ти, що ти і чому бризкаєш слиною при згадці про мене.

Це фото уже два місяці висить на вході до студії 5-го каналу. Опубліковане 13 червня 2009 В Контакті.