Олекса Юр: open diary

Знайшов свою стару візитку, саму першу, року так 97-98го. Домашній, службовий, пейджер – на той час дивина і рідкість, у мене був піжонський чотирирядковий Моторола Адвайзер. Пройшло якихось 12-13 років, і все змінилося. Мобільні, web 2.0. Зараз навіть тяжко зрозуміти, як люди могли звечора зідзвонитися – і призначити зустріч на завтра чи післязавтра. Або дати малознайомій людині домашній телефон (який сам по собі давно вже анахронізм). Ритм життя став зовсім іншим…

Знаменитий вольєр із круками у дворі будинку на Рейтарській показав мені минулоріч приятель. Історія там темна, завела цих птахів якась приватна фірма на фарт у sweet nineties. Потім її начебто не стало, добрі люди самі доглядали-годували. Доки нещодавно якісь ідіоти не порізали сітку і не випустили ручних птахів на свободу, не думаючи про те, що у мегаполісі вони можуть швидко загинути.

На щастя, майже всі повернулися, когось повернули. А один загубився. Кияни, не будьте байдужими! Побачите явно ручного безпритульного крука – зв'яжіться з Жанною (+38(063)877-26-95 або ICQ 445-757-611).

Фото звідси.

Ви знаєте, що це? Навряд чи… Так у sweet nineties наше СУМівське середовище називало київський Майдан. Шота в етам єсть, правда?

Іноді в часі читання кримінальної хроніки пригадуються халдеї з пєлєвінської Generation P. Одинадцять років тому покійний Борис Сосланович отримав свій останній термін внаслідок конфлікту з однією родиною. Вчора було поставлено своєрідну крапку у протистоянні урартійського і сарматського кланів.

Знаково, що загинули слов'яни-найманці.

P.S.: Звісно, це тільки здогади і все таке, ну і хлопців із Титану дико шкода…

Після недавніх газеток Яценюка з критикою системи феодалізму на прикладі Лозинського – як по маслу її ж рецедив, черговий феодал – з виду родом зі sweet nineties. Сумнівне минуле, антисемітизм, дівчат пи*дить. Хіба дітей не їсть і на людей по посадках не полює (але була історія типу кіровоградської).

Хоча не все так просто. Всесильний на Закарпатті Балога його не зжер, мужньо терпів Ратушнякові наїзди (в цьому відео вони є теж). Може, дядько щось знає ? Або по бартеру відпрацьовує старе ?

P.S.: Його судитимуть. Замість Лозинського ?

Щойно чув рінґтон Мобільник із Бумера. Аж ностальгія пройняла – здавалося б, ще зовсім недавно він пілікав звідусіль.

Система в часи проспериті швиденько зробила sweet nineties історією. Грубо і нашвидкоруч. Кримінальну рамантіку заступила ґламурна аудіо і відео попса. Навіть фільми про бандітів і в натурє пацани останнім часом ґламуризувалися. Паралельно справжню еліту та політику замінили на бидлоеліту для шоу Савіка Шустера.

Криза – свідчення того, що Система затіяла щось новеньке…

Мій партійний значок СНПУ. 1998 рік. Дорога реліквія.

Багато води спливло з того часу. Багато чого змінилося. Зокрема, в соціалізм (у будь-якій формі) тепер не вірю взагалі

P.S.: погляди щодо національного питання не змінилися, назагал плавно еволюціонувавши в бік консерватизму.