Олекса Юр: open diary

Реклама італійського атласа. Вони дійсно про нас нічого не знають…

Остаточно впевнився, що радянська і пострадянська освіта – таки впєрєді планєти всєй. А вони безнадійно тупі та обмежені. Страшно, що у нас це ненадовго. І скоро ми також станемо ними. Я працював у школі, я знаю…

P.S.: пригадую древній арґентинський фільм про Тараса Бульбу, де чорношкірі козаки танцюють калінку-малінку.

P.P.S.: А ви думали, екранізація Бортка – найабсурдніша?

У вельми дражливій сфері рубання «капусти» хто як хоче, так і розважається. Позаяк у ХХІ столітті товари та послуги втратили свою фізичну суть, перетворившись на метафізичні бренди, саме останні стали головним інструментом «рубки».

Якщо під брендом успішно «париться» одне, то чому б не «пішло» друге, третє та інше? Ще вигідніше «примазатися» до чужого бренду Хоча ні, стрьомно, по судах затягають… Інша річ, якщо мова про щось загально і всесвітньо відоме (=нічиє). Особливо, якщо це «щось» нещодавно вчергове екранізували і саме крутять по кінотеатрах (навіщо додаткові витрати на рекламу?!).

Отже, з об’єктом примазки визначилися. Тепер – форма. У нашому випадку фешн-колекція відомого дизайнера. Ага, зміст… Його можна спробувати знайти тут. Хоча, здається, з огляду на розкрученість бренду змістом особливо не переймалися…

Бо всі схавають і так.

Жесть від Пекельного Бульби:

Аж ось зза спин козаків лине крик:
- Ааааа, канальї!! Три тисячі чіртєй!!! Адін за всєх!!!
І козаки відгукуються йому:
- І всє за одного!!!
І гнуться ляхи, і падають на землю як снопи, вражені страшним видовищем – адскій сотона в драному плащі королівського мушкетера мчить на них, розмахуючи падвєскамі королеви…

Ляхи в паніці хватають Остапа і починають його катувати.
- Дімоооон!! Дімоооон!!!
кричить Остап, але БМВ стоїть за межами фортеці і не рухається з місця.

Подивився «Тараса Бульбу» – черговий відзнятий третьою стороною фільм про те, як одні мої предки різали інших. Перші враження двоякі. Не проймає. Минулорічний трейлер проймав більше.

Може, виною музика (у трейлері та фільмі – різна). Може, недоречна літературна російська мова доби романтизму, якою послуговуються козаки (це начебто для ефекту максимальної відповідності гоголівському оригіналу, проте поляки у фільмі чомусь говорять польською). Може – москвофільська маячня на грані українофобії, якою Гоголь щедро наповнив повість на догоду імперській цензурі…

Декларована відсутність «шароварщини» компенсується «мушкетерщиною» (опереточний Боярський вкотре все псує). Декларована – бо чим, окрім «шароварщини», мож назвати сцену складання листа турецькому султану?

Але відзнято якісно. Монументально. І нормальний український дубляж (чи обіцяна режисером Володимиром Бортком українська версія) може все виправити